Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
обрізання — іменник середнього роду обряд обрізання іменник середнього роду від: обрізати … Орфографічний словник української мови
Обрізання — див. Обрізання Господнє … Словник церковно-обрядової термінології
Обрізання Господнє — і розм. Обрізання Велике нерухоме Господнє свято, яке звеличує подію здійснення над Ісусом Христом обряду обрізання й надання йому імені … Словник церковно-обрядової термінології
Господнє Обрізання — див. Обрізання Господнє … Словник церковно-обрядової термінології
обрізаний — 1 дієприкметник від: обрізати обрізаний 2 прикметник підданий обрядові обрізання … Орфографічний словник української мови
обрізувати — ую, уєш і рідко обріза/ти, а/ю, а/єш, недок., обрі/зати, і/жу, і/жеш, док., перех. 1) Надрізуючи, вирівнювати краї або зменшувати розміри чого небудь. 2) Ріжучи, відділяти частину від цілого. || Зрізуючи, знімати плоди, листя і т. ін. з дерева,… … Український тлумачний словник
обрізаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до обрізати. 2) у знач. прикм. Підданий обрядові обрізання … Український тлумачний словник
обрізок — зка, ч. Невелика частина, шматок, відрізаний від чого небудь, або залишок від різання чогось … Український тлумачний словник
секатура — Секатура: обрізування, обрізання [39] причіпка, присікування [46 1;46 2] тут: утиск, різання [49] урізування в правах, переслідування [41;17,II] … Толковый украинский словарь
препуціотомія — ї, ж. Надрізання, розтин або обрізання крайньої плоті … Український тлумачний словник
